З ким треба змагатися

Сьогодні Пухнастик знову змагається з Білочкою: хто з них тепер швидше добіжить до ставка? Хто такий «Пухнастик»? Ну, зайчик, звичайно. А Пухнастик тому, що він ще дуже маленький, пухнастий, його всі люблять, тому й звуть Пухнастиком.
 
Ставок знаходиться поряд з лісом. Зайченя щосили біжить лісом, а Білочка скаче по деревах. Ось так вони й змагаються. Правду кажучи, Пухнастик дуже часто програє Білочці. А потім, звісно, переживає із – за  цього. Програє тому, що воно ще дуже мале, а може, тому, що стрибати по деревах можна швидше, ніж бігти по землі.

Але що там не кажи, все одно: гірко Пухнастику програвати…

І ось сьогодні ( ну, сміх та й годі!) до них вирішив приєднатися сам їжачок Чох – Чох! Нічого собі! Адже ж він точно програє! Він хоч і старший за всіх, але не може так швидко бігти по землі, як Пухнастик, або ж стрибати по деревах, як Білочка.

- Чох – Чох, ти серйозно вирішив позмагатися з нами?! – запитали Пухнастик і Білочка.
 
- Так, -  поважливо й неквапливо відповів їжачок, - чому б ні?
 
«Ну, і добре, - подумав Пухнастик, - хоч сьогодні останнім буду не я» .
 
Побігли вони втрьох. Майже як завжди, першою до ставка добігла Білочка. За нею тут же прибіг Пухнастик. Захекалися… Трошки перевели дух й разом згадали:

- Де ж це наш Чох – Чох?
 
А їжачка й не видно. Може, зійшов з дистанції? Теж, бачите, «спортсмен» знайшовся!

Аж ось через деякий час від лісу до ставка котиться Чох – Чох. І що дивно: прибіг останнім, а такий довольний, майже, щасливий: посміхається й мерщій до друзів! Добіг до них й радісно вигукує:»Перемога! Я переміг! Я молодець!».

- Що з тобою, Чох – Чох?! – розгублено звернулася до їжачка  Білочка. – Адже перемогла я, бо першою прибігла до ставка!

Пухнастик теж був здивований:
- Може, ти захворів, Чох – Чох?!

А їжачок (ну, такий здогадливий!) весело каже:
- І не захворів я, і все зі мною у порядку. Просто сьогодні я переміг сам себе, бо вчора за цей же час я пробіг набагато менше.
 
- Тобто, ти змагався не з нами, а сам із собою?

- Так. Бо коли перемагаєш сам себе, то ця перемога значно вагоміша. Тому я сьогодні молодець!

- А навіщо ж ти біг з нами? – Пухнастик нетерпляче очікував  на відповідь.
 
- Так з друзями  все робити веселіше!
 
Пухнастик замислився: «Дійсно, це правильно: навіть, змагаючись, треба перемагати  самого себе». Зайчик зітхнув з полегшенням. А й справді: хто росте, той і розумнішає. Тільки що він збагнув, що робити щось разом з друзями цікаво, а ось перемагати насамперед треба себе.
 
«Який чудовий день! Сьогодні я став розумнішим, ніж був учора! Я молодець!».

 Такі думки Пухнастика й справді були розумними.