Поведи. Поведи, поведи
На вершину, на пік, на Говерлу,
Між густі забобонні ряди,
Воскреси мене, тричі померлу.
Я тремчу, я тремчу, я тремчу.
І повіки, і ручки, й колінця…
Чашу спраглу, бездонну, п’янку
Ти наповни, коханий, по вінця.
Потримай, потримай, потримай
Цю хвилину блаженства на небі,
Щоб вона не втекла, щоб вона
Повернулась при першій потребі.
Не виходь, не виходь, не виходь
Із солодко-щемливої казки,
Кульмінацію наших бажань
Не веди, не веди до розв’язки.
Не підходь, не підходь, не підходь
До мінливо-зрадливого краю,
Не пускай, не пускай, не пускай
Мене, грішну, з Едемського раю.
Хай святиться ця мить! Небеса
Хай осанну творять насолоді.
Це нірвана. Це рай. Це краса.
Благодать із блаженством на споді.
Не виходь
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211013001632
Свидетельство о публикации №211013001632
Рецензии
Вiрш пречудовий! Дуже мелодiйний, наче романс.
Почуття у кожному словi. У повторах якась особлива вiбрацiя.
Натхнення Вам, Василю!
Жанна Тарасова 10.02.2011 15:12 • Заявить о нарушении
Почуття у кожному словi. У повторах якась особлива вiбрацiя.
Натхнення Вам, Василю!
Жанна Тарасова 10.02.2011 15:12 • Заявить о нарушении
Дякую, Жанно. Приємно.
І Вам натхнення і такої ж особливої вібрації.
Василь Кузан 10.02.2011 16:12 Заявить о нарушении
І Вам натхнення і такої ж особливої вібрації.
Василь Кузан 10.02.2011 16:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.