Звiдки береться рiшучiсть?

Звідки рішучість? Від любові.

Цей цікавий випадок трапився в одній канадський місцевості. Тільки в Канаді водяться ведмеді – грізлі. Вони відрізняються від наших звичайних ведмедів тим, що вони дуже великі і живуть тільки в Канаді. З ними цей випадок і трапився.

Мама – ведмедиця і трійко її маленьких ведмежат мирно відпочивали біля неглибокої гірської річки. Ведмежата кумедно вовтузилися один з одним, а ведмедиця пильнувала за ними, щоб не завдали собі якоїсь шкоди.

Така мирна зворушлива картина! Вода дзвінко дзюрчала по камінцях, світило сонечко. Уся дружна ведмежа родина разом. Що ще треба для щастя?! Аж ось… ведмедиця якось тривожно повела носом у бік річки, її вуха настовбурчилися… Чому? Все ж залишалося таким, як і було. Нічого не змінилося!
 
Це нам могло б так здаватися. А ось у мами – ведмедиці слух та нюх дуже гострі, бо вона відповідає за своїх дитинчат. У всіх тварин так само, але коли тварина – мама, її нюх та слух ще більш загострюються.

Що ж трапилося? А це десь далеко за річкою, на іншому березі відчув здобич великий голодний ведмідь – грізлі. Так – так, він намірився пообідати маленькими ведмежатами. Його – то й учула мати – ведмедиця. Вона пильно вдивлялася у той беріг. А величезний ведмідь вже наближався. Хіба може подолати чи відігнати його мама – ведмедиця? Вона ж була ледве не вдвічі меншою за того ведмедя. Може, її врятує ця неглибока, але доволі широка річка?

А ця страшна голодна  «гора» - ведмідь вже підійшла до води…  І тут несподівано, як блискавка, ведмедиця полетіла назустріч ворогу. Вона, не чекаючи, коли той перейде річку, сама кинулася йому назустріч,  вмить опинилася на протилежному боці і з люттю вчепилася в морду нападника. Ведмідь не чекав такого раптового й лютого нападу. Від несподіванки він страшенно заревів й піднявся на задні лапи. Яким же ж величезним він виявився! Мама ведмежат була набагато меншою. Вона теж піднялася на задні лапи, вчепившись в нього лапами, й продовжувала шматувати бідолагу.

Ведмідь був сильнішим за ведмедицю, але його, мабуть, злякала її рішучість. Така рішучість значно додає сили. Ведмідь наче відчув її. (До речі, у спортсменів, наприклад, теж спостерігається таке: не завжди виграє той, хто сильніший. Дуже важливо те, на що ти налаштований: якщо у твоїх очах страх, тобі майже неможливо буде перемогти).

Великий ведмідь відчув, що ця розлючена мати не відступить! І ця величезна голодна тварина відступила під шаленим нападом мами - ведмедиці!  Це було невірогідно! Але  ведмідь пішов геть. Мати знову повернулася до своїх дітей.

Треба ж було такому статися, але ведмедиця знов відчула загрозу! На тому березі здалека з’явився ще один ведмідь, що також наближався до родини ведмежат.

Коли цей ведмідь наблизився, виявилося, що це був той самий ведмідь, що так ганебно втік в перший раз. Мабуть, дуже хотів їсти, тому й повернувся.

Але ведмедиця знову миттєво кинулася в річку назустріч непроханому гостю.  І знову люта сутичка великого грізлі з мамою – ведмедицею завершилася ганьбою для ведмедя.

Покусаний, а може й наляканий, ведмідь знову втік і більше не повертався.

Маленькі ведмежатка, мабуть, навіть не зрозуміли, що сталося. Мама знову була поряд і малюки весело боролися одне з одним так само, як і раніше.