Бiзнесмен Тишко

Катруся і Тетянка-подружки. Але дехто думає, що вони сестрички, бо завжди бачать їх разом. Навіть живуть вони на одному поверсі і на одній площадці. І квартири їхні через стінку, і вхідні двері поруч. Якщо вони не у Катрусі граються, то у Тетянки.
Ще є у них одна на двох проблема. їм так хочеться мати вдома котика, але батьки не дозволяють.

- Не можна цього робити, - кажуть вони, - за твариною треба добре доглядати, вчасно водити до ветеринара (тобто лікаря для тварин), годувати. А якщо цього не робити, то можна самому захворіти від тваринки.

Тетянка і Катруся покірно мовчали, але бажання мати котика не
залишало від цих, наче і правильних слів батьків.

І ось одного разу, коли вони поверталися додому з прогулянки, перед своїми дверима вони ;побачили вже дорослого смугастого кота з трохи покаліченим хвостом. Він спокійно сидів і дивився на дівчаток. Вони зраділи такій нагоді, погладили його, винесли йому молока. І хоча кіт не виглядав голодним, він швиденько випив молоко, чистенько умився лапкою і потерся голівкою об ноги дівчат, наче подякував за вечерю. Пустити його в квартиру не можна було, тому котик залишився на площадці сам. Іноді дівчатка відчиняли двері: кіт деякий час був там. А потім зник. Але наступного дня він знову сидів на своєму посту і так само спокійно чекав на дівчаток.

Як же вони зраділи йому! Він не нявкав, не бешкетував, а просто тихенько сидів, як і вчора, зі своїм покаліченим хвостиком. Видно, життя у нього було не легке. Дівчатка знову погодували його і вирішили поставити йому тут мисочку і щось постелити на підлозі.

Невдовзі котик звик до того, що у нього вже є дім і хазяйки Катруся та Тетянка.

Навіть дорослі звикли до того, що на площадці з'явився мешканець і іноді нагадували дівчаткам, щоб вони не забували погодувати кота.

Одного разу якась недобра людина сильно вдарила Тишка (так його всі називали за його тиху, спокійну вдачу). Він ледве доплентався зі своєю хворою лапкою до дверей своїх господарок, але піднятися на лапку не міг.

І діти, і дорослі обох квартир переживали за Тишка. Вирішили, що дівчаткам потрібно повезти його до ветеринара.

Тишка загорнули в чистеньку хустиночку і повезли в лікарню для тварин.

Ветеринар дав дівчаткам пораду, як вилікувати котика.

Поки той хворів, дорослі дозволили, щоб він по черзі був то у Тетянки, то у Катрусі.

 Батьки теж полюбили цю спокійну, терплячу тваринку. І хоча лапка у Тишка вже не боліла, він залишився жити у Тетянки та Катрусі в їхніх квартирах. Іноді, правда, Тишко зникав, але потім повертався.

- Де ж він бігає, як обходиться без харчів? - хвилювалися дівчатка.

Одного разу, коли Тишко знову десь затримався, дівчатка випадково
побачили його біля під'їзду сусіднього будинку. Котик спокійно сидів і умивався. Тетянка з Катрусею подивилися одна на одну і здогадалися: Тишко ще десь підгодовувався. Життя складне. Хтось колись покинув Тишка, і йому самому доводилося шукати собі хазяїв та харчі.

Яка розумна тварина! Не скиглить, як буває дехто з людей у важких випадках, а діє: не хотіли дорослі пускати в квартиру кота, а пустили. Тишко наче переконав їх. Сам знайшов собі двох турботливих дівчаток. Не нявкав, коли забив лапку, сам добрався аж на шостий поверх до своїх хазяйок.

- Якби він був людиною, то, мабуть, був би вдалим бізнесменом, - каже Катя.

- Так, - погодилася Тетяна.

А одного разу Тишко зник дуже надовго. Хтось бачив, як сусіди, які не любили тварин, посадили його в машину і кудись завезли.

Хоча і шкода було Тишка, але Тетянка і Катруся були впевнені: з ним нічого не станеться! Він знайде вихід і не пропаде.

Тишко і їх багато чому навчив.