Будiвничий

Моїм рукам не дав Творець майстерності. Не знають вони як будувати, малювати чи ліпити. Навіть хліба спекти не вміють мої  руки. Тому я...
...із слів будую караван
   він перетне пісків екран
   між тим, хто снить, і снами

І там слова і там думки...
...де архітектор з будівничим
   так і не узгодили проект,
   де міражів мінливий силует
   здається Градом Вічним

Я там, впокорений, лежу...
...де хмарами країни
   пливуть над містом дюнним
   де маківки церков - хвилинні
   пустельних вигадки вітрів
   де промінь сонця, що сідає,
   де зір ноктюрн
   любов мою негадану зігріли...

Я стріли мрій пускаю навмання. Вони летять в болота і сади. Сюди їх повертають діви юні, молодиці. Худенькі, повні, яснолиці. Їм так бракує того, чого в мені надлишок. Я повен чарами кохання. Я ще не випитий до дна. Тому ділюся з ними коштовним трунком.

Це життя. Пригуб його, голубонько моя. Це - щастя. Не бійся! Пий його до дна...До поки я живий. Не клопочись про те, що буде потім. Важливо те, що тут і нині...

Цей проблиск Вічності між нами саме зараз, лиш він важливий. Так мене навчали...


Рецензии
Та Ви, пане Святославе, зовсім про нас забули! Мабуть, пацієнтів багато...

А може, діви юні відволікають...... :-)))))

Татьяна Лимонова   01.02.2011 22:58     Заявить о нарушении
і діви юні і пацієнти...:-)

Святослав Синявський   01.02.2011 23:23   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.