Гутiрка

Лі'тепло в ночвах - ласкаве-ласкаве. Линуть повільно хмарини над лугом. Плесо вкриває легке ряботиння. Ми вже з годину гуторимо з другом. Так ні про що… Про реліґію серця, езотеричні контакти в минулім…

А на осонні, де білі лілеї ніжать котиська вже зовсім поснулі… Видяться сни їм:вібриси вібрують, лапок метелик тріпоче дрібненько.

Час зупинився, а ми все гуторимо з Другом. Він уже скоро повернеться в Ирій…

З ким я лишуся на березі цьому? Хто окрім книг мені радити буде? Хто час від часу облуду чи майю з хати моєї...пови-мітає?

Я розуміє: все йде як повинно. Вина у погребі грають до часу. Але ж так щемно у хижу хвилину. Батьку Коханий, нема на те ради...

-----------------------------------
28.09.2007 11:54 - 06.02.2011 09:44

© Інґвар Олафсон


Рецензии
щось ворухнулося в душі. дитинство згадалося...ех!

Ингвар Из Дикополья   15.07.2011 15:36     Заявить о нарушении
Дякую за коментар! ))) Дитинство, коли воно щасливе, є вічним прихистком для душі)

Ингвар Олафсон   18.07.2011 15:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.