Нова вчителька

Артем перейшов вже в другий клас. До навчання залишився цілий серпень, але вже так хочеться до школи! Артем скучив за шкільними друзями, за святковими ранками, за дзвоником. А особливо за Ніною Іванівною. Це його перша вчителька. Всі діти її люблять, бо вона любить їх. У неї привітний погляд, спокійний голос. Якщо хтось з дітей іноді не слухається її, вона не кричить, але так докірливо подивиться, що стає соромно.

І треба ж такому статися! Сьогодні мама сказала, що у другому класі у них буде нова вчителька, бо Ніна Іванівна переїхала в інше місто. Це був кінець! Артем не міг уявити, як це в його класі не буде його Ніни Іванівни, а буде якась чужа незнайома тьотя.

 Настрій був зіпсований. Як же тепер він буде ходити до школи? А раптом вона буде зла, сердита. Ніна Іванівна завжди спокійно пояснювала, якщо діти щось не розуміли, а яка ж ця нова вчителька буде?

Йти до школи не дуже хотілось, але й відпочивати ще цілий місяць теж було невесело.
- Артеме! - це була мама, - ти не знаєш міри. А що може бути,
якщо людина довго сумує?

Артем згадав: так можна й захворіти.
- Давай подумаємо, - каже мама, - які у нас ще слуги є, крім Суму?
- Радість, Задоволення...

- Так, але я думаю, що вони зараз нам не дуже підійдуть. А ось слуга Цікавість може стати у нагоді. Як ти думаєш, чим вона може допомогти?

- Цікаво, - сказав Артем, - якою буде нова вчителька? Вона буде молода, як мама, чи стара,як бабуся?

А мама продовжила:
- Який у неї буде погляд, голос? Як вона поводитеме себе з дітьми?
- Які квіти вона любить? - це знову Артем.

Така розмова ставала цікавою. Артем подобався собі: місце Суму зайняла Цікавість. І він відчував, що Цікавість поступово звільняла місце для Задоволення. Приємно, коли ти керуєш своїми почуттями, а не вони тобою. Знову захотілося до школи, друзів, до нової вчительки.