пора мiжчасся

...між кучері вплітала незабудки –
блакитні очка квітів, що не сплять,
аби у сні Його не загубити.

...неначе на  ліонському  вокзалі,
загубленим дитям , що – ані слова! –
Його шукала поміж кас квиткових,
просилася на руці,
та – нема:
ні голосу немає, ні долоні.

...кораблики пускала по воді:
папір намок –
і вірші у клітинку
фонемами стікали і спливали
притоками, щоками –  до Дніпра.

...пора міжчасся –
як зміючка в серці,
гніздо звиває спогадів минулих
непроминущих,
ссе тужаву кров
і гупає у ліве передсердя:
ти їй відчиниш – то Змія-царівна,
перстеник срібний на хвості трима –
і все вже знає,
та мовчить  до часу...

...лютнева втома
 скрики залізниці
ворони
вітер
вервиця
любов


Рецензии
...меж кудрей вплетала незабудки -
голубые оченьки цветов, что не спят,
чтобы во сне Его не потерять.

...будто бы на лионском вокзале,
потерянным ребёнком, что - ни словечка! -
Его искала меж билетных касс,
просилась на ручки,
и - нет:
ни голоса нет, ни ладони.

...кораблики пускала по воде:
бумага намокала -
и стихи в клеточку
фонемами стекали и уплывали
притоками, щеками - в Днепр.

...пора межвременья -
как змеюка в сердце,
гнездо свивает воспоминаний прошлых
непрошедших,
сосет тугую кровь
и бухает в левое предсердие:
ты ей откроешь - а там Змея-царевна,
перстенёк серебряный на хвосте держит -
и все уже знает,
и молчит до времени...

...февральская усталость
вскрики железной дороги
вороны
ветер
вервица
любовь

Анна Дудка   04.07.2011 06:09     Заявить о нарушении
спасибі, Анно.

Ганна Осадко   04.07.2011 20:29   Заявить о нарушении
меж кудрей вплетала незабудки -
голубые оченьки цветов,
что вовек не спят, боятся будто
потерять во сне Его любовь.
на лионском будто бы вокзале
потерялась дитятком, ревя.
Меж билетных касс Его искала,
на руки просясь: возьми меня!
Только нет ни голоса, ни ручек.
Страшный это сон – любви разлучник.
... по воде кораблики пускала:
да бумага быстро намокала -
и стихами в клеточку стекала,
уплывая волнами в мой Днепр
милыми притоками, щеками
мимо круч, полей, домов с садами,
а куда – они не знали сами,
те стихи, что родились во мне.
пора безвременья меж точек -
змеюкою сердце мне точит,
свивает гнездо для былого
прошедшего, но дорогого,
тугую сосет кровь усердно
и бухает в левом предсердии:
откроешь - там Змейка-царевна,
на хвостике перстень серебрян -
и все про нас знает, что будет,
до времени только «забудет»...

Анна Дудка   05.07.2011 18:57   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.