Так щемно, так щемно кохаю в ці дні.
Тебе так жадаю.
На дні
криниці чекання сижу.
В ній сухо і темно.
Води вже давно тут немає.
Як раю нема на землі.
Та в серці він є.
Бо ти тут гніздечечко звила.
Ти - мила. Ти - ніжна.
Ти - квітка кохання мого.
Пазлітки злітають з дерев,
тих самих, яких ти колись поквітчала.
Кохання моє запізніле, я знаю.
Але на цей потяг я встиг...
Кохання моє,
ти останнє?
Як хочеться вірить,
що так...
Останнie Кохання
© Copyright: Святослав Синявський, 2011
Свидетельство о публикации №211020802135
Свидетельство о публикации №211020802135
Рецензии
