Вона мовчала …А їй хотілося кричати.
Вона кохала...
Нестерпно, сильно,боляче,без тями….
Він помирав у неї на руках…
І сльози лились…. Крики сильні….
Благання і думки сумні….
Він назавждИ….назАвжди лишиться єдиним
І наяву… і в страшнім сні…
Він завжди буде поряд з нею,
«…нікому в світі не віддасть…»,
І вже тоді колись подарені лілеї
Розрадять бідну у той час,
Коли для неї все навколо
Утратить цінність, сенс життя…
Бо існувала лиш для нього
Бо лиш його вона була….
Все стихло…. вже не чути крику,
Не чути стогону вітрів,
І серце юнака дожило віку
У тиші золотих садів….
Крик души
© Copyright: Настя Настюша, 2011
Свидетельство о публикации №211021201629
Свидетельство о публикации №211021201629
Рецензии