Як хороше жити на свiтi!
Вчора перемогла Білочка. Це Зайчика трохи засмутило, але він згадав слова їжачка Чох-Чоха:
- Кожна поразка чи помилка – це крок вперед.
Білочка з Зайчиком дуже здивувались, коли почули таке:
- Що це ти таке кажеш? Як це поразка чи помилка можуть бути кроком вперед?
Чох-Чох пояснив:
- Бо кожна поразка чи помилка чомусь вчать. Коли ти розумієш у чому ти помилився, то стаєш розумнішим. Тому й не треба дуже сумувати, якщо ти програв.
Зайчик ретельно готувався до сьогоднішнього змагання. Він і справді став розумнішим, ніж вчора, бо тепер знав, чому програв Білочці.
А програв тому, що весь час тільки про те й думав , як би йому не програти, хвилювався, переживав. А такі почуття завжди заважають справі, ось і маєш ...
Ні, сьогодні все буде по-іншому. Вийшов він з хатки ... і не впізнав лісу. Ще вчора було сонячно, тепло, пташки співали і раптом!... Хмари закрили небо , сонечка наче й не було. Холодний вітер непривітно дмухнув на Зайчика і почав зривати з дерев пожовтілі листочки.
Накрапав дощик. Настрій був зіпсований.
Аж раптом в лісі почулася пісенька.
- Я їжачок – колючий бочок
Як хороше на світі,
Навіть, якщо сонечко не світить!
- Чох-Чох, це ти?! – впізнав його Зайчик, - Невже ти сам склав собі цю пісеньку?
- Так, сам. Хочеш, заспіваймо разом!
- Ні, коли сумно не співається.
- - Так неправильно казати, - не погодився з ним Чох-Чох. - Навпаки, треба заспівати, то і сум зникне.
І вони голосно заспівали разом :
Як хороше на світі,
Навіть, якщо сонечко не світить!
А потім стали гратися у гру, яка називається “Мені приємно, що...”
Це хто більше придумає, чому йому приємно. Чого вони тільки не на придумували!
Їжачок каже:
- Мені приємно дивитись, як кружляє листя.
А Зайчик йому:
- А мені приємно, що я вже не боюся холодного вітру!
Зненацька почувся ще чийсь голос:
- А мені приємно, що я зустріла вас! – це була Білочка.
І на увесь ліс знову залунала пісня, яку співали Їжачок, Зайчик та Білочка:
Як хороше на світі,
Навіть, якщо сонечко не світить!
Свидетельство о публикации №211021301685