Все буде добре
Але і сам не знав. Сьогодні,
Неначе кола по воді,
Гуляють спогади холодні.
А я бажав тебе, але
Ти зникла в просторі і часі,
Мене ж над прірву повели
Жінки, на поцілунки ласі.
А я не знав тебе. Ти так
Майнула блискавкою, може,
Було це марево, міраж?
Та на реальність дуже схоже.
А я згадав. Усе-усе.
Єдиний погляд – нота з пісні.
А я знайшов тебе. Тепер
Мені даруєш згоди ніжність.
А я люблю тебе таку,
Як невідомість, спрага, вічність…
У посмішку твою м’яку
Закохуються сни і вірші.
А я люблю тебе, хоча
І сумніваюся, і плачу,
І біль тамую… До плеча
Бог прив’язав мені удачу.
Все буде добре. От побачиш.
Але і ти зі мною плачеш…
Свидетельство о публикации №211021400569
Но даже сам не знал. Сегодня
Круги как будто по воде
От вспышек памяти холодной.
А я желал тебя, но ты
Исчезла вмиг, вспорхнула птицей,
Меня ж над пропастью вели
На ласки падкие всё жрицы.
А я не знал тебя. Ты так
Мелькнула молниею... Может,
То было марево, мираж?
Но на реальность так похоже.
И вспомнил я. Открылась дверь.
Мгновенный взгляд – как нота песни.
И я нашел тебя. Теперь
Согласия мне даришь нежность.
И я люблю тебя, пою,
Ты – тайна, жажда, ты – стихия.
В улыбку мягкую твою
Сны влюблены, как я, стихийно.
"Я так люблю тебя", - шепчу,
Хоть сомневаюсь я и плачу,
Боль утоляю. Ведь к плечу
Бог привязал навек удачу.
Поверь: всё так, а не иначе!
Так отчего ж ты тоже плачешь?…
Анна Дудка 14.02.2011 21:18 Заявить о нарушении
А як Ви дивитеся на те, щоб останній рядок викласти у редакції:
Но почему ты тоже плачешь?
Мені здається, що так теж було б непогано. Але я трохи сумніваюся.
Василь Кузан 14.02.2011 21:05 Заявить о нарушении