Щойно розбилось дзеркало – випало з рук на підлогу.
Від цього втрачаєш віру, з-під ніг випускаєш дорогу.
Це ніби вертаєшся вранці на місце вчорашнього злочину.
Викручуєш власну совість, потом холодним змочену.
Обходиш калюжі на вулиці, до звершень втрачаючи смак,
І відчуваєш шкірою: щось у житті не так.
Що? На вершині відчаю борсаєшся у розпачі.
Холод тебе пронизує, ніч роз’їдає очі.
15.12.10, 07.01.11
Розбилось дзеркало...
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211021601883
Свидетельство о публикации №211021601883
Рецензии
дзеркалам властиво розбиватися так само,як і бутерброду падати вниз маслом.)) розпач хай відступиться. ну що мені робити з тобою?)) мабуть,візьму я віник і буду гнати від тебе твою депресію.або придумаю якесь чучало-пужалку, щоб воно лякало твою депресію - щоб вона боялася до тебе підходити, щоб обходила тебе сотими дорогами.) а краще,хай Янгол-охоронець завжди буде поруч з тобою й оберігає тебе всюди і скрізь.
Марианна Марианна 19.02.2011 19:42 • Заявить о нарушении
Марианна Марианна 19.02.2011 19:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.