Прядиво Днiв, що Минули

В багрянім желе надлиманного вечора грузне душа мов оса в полуничному джемі...В прянім повітрі степів важко_дихати_легко_вмирати. Тепла земля на кургані, чебрець, материнка. Коників хорище, бездна цикад.

Я засинаю, вмираю для світу. Нірвана. Ти пам'ятаєш Володя? Колись він сказав, що вся ця "нірвана" то - помилка Будди, втеча від Бога через сінешне в причілку вікно.

Реінкарнація, Друже, то також - помилка в тім розумінні як думаєм ми. Ось народився я знову. Що бачу? Лід. Тьмяне світло та я у мішку. Спальнім. Не бійся! Не в крапив'янім або, не дай Боже подумати гріх, в пластикОвім.

Пух тут пташиний, то ж тепло, як в пазузі Батька Святого. Шведи шпарівні таки постарались. Зараз ґлінтвейну мені принесуть...

Що я роблю в цім льодовім готелі? Березень. Коло Полярне. Тундра безкрая, як ніч...Вчора заснув я в Асканії Новій. Я пам'ятаю там літо було...

Прядиво дивне зі снів та народжень. Як цей клубочок розплутать скажіть...