гранатова любов

…надвечір цвіт граната принесла в мої покої вірна Маріквіта:

- Це вам, солодка донно, передав 
 сеньйор у масці, імені не знаю… 
 Зухвалий вчинок, адже всім відомо,
що квітка із граната  – знак жаги…

…вощані пелюстки такі вабливі, як поцілунків памороч, очей 
не піднімала, потемки чекала 
його приходу, як зміїно_жала,
що душу вип'є з горлечка мого…

 навпомацки 
гранатне розбирала 
доспіле тіло… 

... Сік перебродив 
у чорних венах,
і тужаву шкіру безстидні пучки вправно віддирали,
і роздягали донну молоду,
і млість текла притоками-руками,
і сонце пульсувало в животі:
- смалке заласся! 
- ладо світлоокий!

…і ця жага – розчахнута граната,
мінилася кривавою росою,
хребет дівоцький – тятива напнута,
а лук – 
то тіло легіня, і лет
стріли жалкої серце роздирав їм -
надвоє, троє, п"ятеро, на друзки,
і їхній світ конав від хитавиці,
від надміру, від наміру:  іще.....
іще-іще-іще-не зупиняйся....

...і бризнула  гранатова знемога
на   льон постелі, на пелюстя губ - 
напіввідкритих, жадібних, дитинних, 
і посміхалася донна, і повіки
її тремтіли, ніби мотилі...