Кохання-це сволота,
Та що поглинає сердце ніби у болото.
Поглинає повністю,поглинає до кінця,
Тож чаша болю заповнена по вінця.
Коли не розумію, але точно знаю,
Що не дивлячись ні на що,я її кохаю.
Коли дивлюсь в її зелені очі ,
На душі прокидаються всі думки хороші.
Коли чую ніжний бархіт її слів,
То почуваю себе ніби увісні.
Четверта година.Місяць у повні.
На душі грає скрипка і лине на зовні.
Ручка стрілою ріже папір,
Якщо ти хочеш то сльзам не вір.
Але прошу тебе,благаю,
Повір в те що я тебе кохаю.
Навіть не проси.Я не забуду.
Пам'ятай:тебе я вічно кохати буду.
Кохання
© Copyright: Дмитрий Данько, 2011
Свидетельство о публикации №211021700125
Свидетельство о публикации №211021700125
Рецензии