Жуан-метелик
Бо чи ж цікаво лицарю кохатися з рабою? Нерівнею собі? Чи ж любо пестити слабку та полохливу лань?
Жуан-шляхетний-мандрівик знімає панцир металевий, вивільняє жилаві рамена та в длань свою бере цю ніжну руку. Вона лише на дотик як пір'їнка. В ній - сила, мудрість, пестощі небесні. О, не проста ця жінка. Не полювання це, не здобич...Він під склепіння це зайшов, бо так Вона хотіла... І Він хотів...
Лиш час покажу чи стануть манускрипт вони разом читати, чи споглядати море за вікном...
Жуане-Брате, ти думав про закінчення мандрівки?
Свидетельство о публикации №211021801251
бо слухаю вірші у виконанні пана Синявського
і ця заміна тотожна:-)
читаєте Ви так само гарно, як і пишете (чи навпаки?))))))))
Брия Пишущая 18.02.2011 22:13 Заявить о нарушении
Святослав Синявський 18.02.2011 23:02 Заявить о нарушении
Чому так виходить: те що гарне до неймовірності – обов’язково сумне… Мені сподобалося. Та все ж «Різдво» Ганни Осадко – найбільше:-)
Правда, я прослухала не так вже й багато.
Стосовно музики… вона справді підходить, і Альбіноні мені подобається, але у Вас, ну дуже вже мінор:(
Я читала Вас сьогодні під «Мелодію сліз» Бетховена, гарно лягало, спробуйте))
З повагою,
Наталія
Брия Пишущая 18.02.2011 23:37 Заявить о нарушении
Святослав Синявський 19.02.2011 00:21 Заявить о нарушении