Сумнi Бувають Вечори
А ще зліпи із воску коника та мостик. Он видиш скільки натекло його на скатертину? Та тин із м’якуша зліпи. Ти пам’ятаєш як ожина всю лісу заплела? Як бавилися на осонні в останнім вересневому теплі? Як мружила ти смішно очі такі великі. Їх я малював. І цілував. І кожен корінець твого волосся та кінчик пальчика таким був дорогим…
Хіба так можна поріднитись за кілька тижнів зустрічей, за рік листів. Скажи у чому таємниця? Чому ми разом тут і нині такі щасливі безпричинно?
Свидетельство о публикации №211021901469
Гарно, але, як завжди у Вас, - сумно-оптимістично... :)))
Татьяна Лимонова 20.02.2011 12:27 Заявить о нарушении
Саме так виходить... :-)
Святослав Синявський 20.02.2011 13:22 Заявить о нарушении