Трек 1. Шлях на Вiлларду I

...А знаєш, тут починається шлях на Вілларду...
Я розповім Тобі про цю країну, проведу стежками, якими ще ніхто не ходив, вони починаються просто в нас під ногами – ледь видимі оку стежинки, вони оживають, наповнюються водицею наших сподівань, нам навіть не потрібно буде рухатись: стежки-річечки винесуть нас просто до серця Вілларди.
Воно чарівне – її серце. Це через нього всі її річки течуть навпаки: несуть солону воду Великого Океану до самого серця Вілларди. Якби ж то ти побачив, яке воно прекрасне: п’янке і радісне мереживо веселок, прозора пісня райдужного сонця, шалений захват танку двох драконів – і просто безліч інших відчуттів, готових спалахнути з небуття і бути знов забутими навіки...
Там кров її солона океанська вже зовсім інший набуває смак – то смак земних джерел і лісових ручаїв, то смак колодязя із журавлем струнким, то смак веселих гейзерів гарячих й підземних річок вогненно холодних – і віллардійське серце робить рух, що то від нього стугонить земля, і посилає кров вже не свою в артерії по цей бік, де річки течуть вже так, як ми до цього звикли.
І кров несуть свою до океанів, що разом з віллардійським є одне й те саме. Як так? Спитаймо потім в нафтальонів, Ти тільки нагадай, бо я забуду, як тільки ми потрапим до Вілларди: я теж була рікою... й на Вілларді полине моя пам’ять навпаки...

Знаєш, там…
Там чудовії звірі.
Та такі, що повіриш,
Лиш як стрінеш їх сам...

Знаєш, там...
Там співучії ріки
Навпаки вік од віку
Мчать навстріч берегам...

Там, там, гнізда в’ють дивовижні дракони...
Там колись однороги вийшли з зелених хвиль моря...
Я і про це розповім!

Знаєш, там...
Там танцюють наяди,
Від їх погляду радо
Злегковажиш життям!

Знаєш, там...
Голубі полонини,
Ніби небо очима
Вп’ялось в серце горам...

Боже мій, хто ж оце намалював
Казку в небеснім склепінні?

Знаєш...
Знаєш, там...

Знаєш, там...
Сонцем ніжнім зігріті
Саламандри все літо
Сплять, засмаглі до плям...

Знаєш, там...
Біля Серця Вілларди
Прудконогі гепарди
Мчать вперейми вітрам...

Там свою волю колись віднайшла.
Крила й наснагу Вілларда дала.

Нам.
Там, там, там, там, там, там...

Тільки там
Крила виростуть знову.
В тім краю веселковім
Ми подібні вітрам!

Саме там
Почалась промениста
Наша пісня. Тут тісно
Їй... Час рушити нам...

...Заплющ очі – шлях до Вілларди може побачити тільки твоє широко розкрилене серце...
Серцем до серця – й до серця Вілларди.
А далі – впасти у небо, що чомусь опинилось у нас під ногами...
...я не тану...просто… скоро від мене лишиться лише голос, тільки голос, чутний лиш тобі... чому? просто я...