Л хтар

Через біле туманне вікно осені видно маленькі зірки, які прикріплені до стовбурів дерев з металу, скла та пластику. ці мертві дерева з маленькими різнокольоровими зірочками - ліхтарі.
Я скраві і лехкі немов пушинки ліхтарики відбиваються у сумних дзеркалах на асфольті.
З першого погляду здається, що вони веселі, життєрадісні та усміхнені, але це не так. Хоча їх і багато вони всі сумні та самотні, як люди.
Чи не раз ви зустрічали людей, які здавалися кращими та веселішими ніж інші. Та ви жодного разу не придивлялися до них. Не заглядали їм у вічі та не дивилися глибоко в душу. А в душі кожна людина - це самотійний ліхтарик. Яскравий, красивий, але самотній.
Один з мільойону, один з тисячі мільйонів людей може бути по-справжньому один, незрівнянимй ліхтарик.
Цей ліхтарик дається тільки найталановитішій та найдобріщій людині. І таких людей називають ГЕНІЯМИ. ГЕНІЯМИ ЩАСТЯ. Та нажаль цей ліхтарик так легко розбити чи загубити, що більшість просто про них забуває.
Тому, ЛЮдиНО, бережи свій ліхтарик. Навіть, якщо він самотній.

Это было написано когда мне было 12 лет.
Осенью, вечером, под шум моросящего дождя.