падаю від утоми розчавлена звідки черпати сили
дивитися небу у вічі коли очі печуть мов вогонь
глечик розбився той що із глини ми двоє з тобою місили
серцю навряд чи накажу ще раз любити і ти своєму либонь
янголи теж помирають із нашими почуттями
вони не чекали на смерть так само як і я як і ти
пам'ять про тебе дряпає кігтями серце моє до нестями
знову і знов перечитую мною писані тобі пожовклі листи
я ще писала про тебе вірші відправляла палкі есемески
вірила мріяла марила плакала померла зрештою бо
сховав від сонця і світу в підземеллі своїм мене перелесник
мов Лесину Мавку - в серці моїм як і в неї одержима була любов
була любов
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211030100648
Свидетельство о публикации №211030100648
Рецензии
Важкий вірш, складний, але гарний. Стільки емоцій, стільки думок, така напруга. А біль аж витікає з кожного слова. Молодець. Так тримати.
Василь Кузан 01.03.2011 10:48 • Заявить о нарушении
Василь Кузан 01.03.2011 10:48 • Заявить о нарушении