Пан Вечір в сутичці короткій
Перемагав зухвало день,
Щось біле, не легке, бо мокре,
Лягало зверху на людей.
Дитячий погляд весь в надії
Злітав у небо, та на мить, -
Бо біле падає на вії,
А потім краплями тремтить.
- Пробачте, що це? – полохливо
Хтось з перехожих запитав.
- Як, ви не знаєте? Це ж диво!
Це біле, – хтось відповідав.
Не знавши, що воно побачить,
Лишало синю далечінь.
Я вірю, що то небо плаче
Довершенішим із творінь.
Ляга на землю несміливо
Лиш налітавшись досхочу…
Я так хотів би бути білим,
Щоб жити поки я лечу.
Перший
© Copyright: Владимир Лукьянчук, 2011
Свидетельство о публикации №211030800836
Свидетельство о публикации №211030800836
Рецензии