То нащо ж тоді питання? Для чого оті уроки, коли на самому початку ти знав як відповім, куди стану, яку оберу стежку?
Нащо оті загадки? Ота містерія духу, яка вивертала душу та тіло пустим робила? Нащо весна пройшла тінню, найкраща з усіх весен, коли ти робив з мене Мага, Ченця та Коханця Неба?
Трава шелестить жовкло. Сяйво неба зів’яло. Пісня в мені замовкла. Душа шепотіть перестала про вітер надії в морі, яке що_не_день штильне...
Вже більше немає сили зустріти світанок у горах. Хто тебе зрозуміє, Душенько моя хвора? Хто тебе приласкає, хто тебе приголубить? Хто мене поцілує в спраглі кохання губи?
Сонмище Запитань
© Copyright: Валентин Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №211030901540
Свидетельство о публикации №211030901540
Рецензии
Что-то так мне попало в настроение, Валентин...
Уже несколько дней наползает ощущение Пустоты...
Текст неимоверно красивый и глубокий!!!
Алла Ребенко 10.03.2011 09:50 • Заявить о нарушении
Уже несколько дней наползает ощущение Пустоты...
Текст неимоверно красивый и глубокий!!!
Алла Ребенко 10.03.2011 09:50 • Заявить о нарушении
Алла, мы частички Земли и Неба...Солнца, Луны. Вот на Солнце бури и нам плохо...Когда знаешь, легче переносить...
Удачного дня!
Солнышка светлого доброго!!!
:-))))
Валентин Лученко 10.03.2011 10:30 Заявить о нарушении
Удачного дня!
Солнышка светлого доброго!!!
:-))))
Валентин Лученко 10.03.2011 10:30 Заявить о нарушении
Спасибо, Валентин!
И Вам - доброго светлого дня!!!
Алла Ребенко 10.03.2011 12:03 Заявить о нарушении
И Вам - доброго светлого дня!!!
Алла Ребенко 10.03.2011 12:03 Заявить о нарушении