Малина перетерта з цукром, кава з молоком та кардамон, розмоклий в бренді. Набір класичний від гризот, турбот і порожнечі, коли коханої немає поряд…
Ряди тополь вздовж битого шляху, березина, діброва, луги (і знову «И» в «улюбленім» тобою слові) та верболози над Старою Россю. Як все химерно тут сплелося. Ти знаєш як клубок цей розплести? Ти думаєш це просто? Щось схоже як волосся з коси тугої вивільнити? Ні! Я думаю, що ні… Тому рахую дні, хоч знаю що шагрень в коморі меншає що мало не годину…
«Коханий, обніми, погладь по голові, по спині. Нічого що долоні твої сухі та трішечки жорсткі»… Я чую ці слова. Вони в мені лунають. В середині. В голові, у серці… Ну що я можу відповісти? Між нами тьма віків чи може кілометрів. Де ти? Не знаю… . Лиш голос твій відлунням у моїх думках. А може то думки мої?
Та чи мої, коли на двох єдине серце…
Асоцiацii
© Copyright: Валентин Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №211031301639
Свидетельство о публикации №211031301639
Рецензии
любовь, как Слово Божье
и грусть забытых слов,
как пропасть бездорожья
меж нами тьма веков
Евгений Рыбаченко 14.03.2011 12:35 • Заявить о нарушении
и грусть забытых слов,
как пропасть бездорожья
меж нами тьма веков
Евгений Рыбаченко 14.03.2011 12:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.