Бачу у снах тебе і перетворюю в реальність,
Висловлюю свої всі заповітні мрії,
Зізнатись образу в коханні - це банальність,
А що робити як лишився без надії.
Інколи думаєш, це просто взяти,
Взяти й притиснути її до стінки,
І тоді прямо в очі все сказати,
Її присутність у твоєму серці важить скільки.
А наслідки, що після цього нас чекає,
Знову дилема, знову суперечка,
Відповідь наперед ніхто не знає,
Можливо і на пальчику колечко.
Кохати треба не боятись, а коханням жити,
Бо хто там знає коли знову зможеш полюбити.
сонет 4
© Copyright: Микола Литвинець, 2011
Свидетельство о публикации №211031300231
Свидетельство о публикации №211031300231
Рецензии
