Герань i Тiнь
А як я опинився тут? В оцьому Місті, де будинки білі? Де вулички вузькі, затишні, мирні. Де час спиняється перепочить, як сонце над екватором в зеніті. А може для роботи? Як той пташок колібрі, що зупиняється в повітрі аби напитися нектару...
Мене ніхто тут не питає: "хто ти?". Ніхто не зирить скоса, з-за плеча чи п'ю тут каву даром чи за гроші...
Це справжня насолода бути вільним в краю, де воля, як повітря свіже. Місцеві того вже давно не помічають. Людина швидко до краси звикає, до комфорту, ладу та посмішок привітних. Це нас, прибульців, тут п'янить як того Пляйшнера у Берні у перші дні. Тут головне помилку не зробити...
Бо капсула з отрутою завжди у комірець зашита...І Тінь, що зліва, назирці бреде...
Свидетельство о публикации №211031400916
Не могу поймать Вашу мысль, Валентин!
Блуждают версии от ложного опьянения европейской свободой до иллюзорности свободы как таковой человека в обществе...
А текст Ваш - красив и музыкален!
С уважением,
Алла Ребенко 14.03.2011 16:25 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 14.03.2011 17:56 Заявить о нарушении
и капсула с заветным ядом,
среди полученных наград
бродил на пенсии Пилат…
Евгений Рыбаченко 15.03.2011 11:21 Заявить о нарушении