Жабка Соня

На березі річки жили жабки. Одного дня в родині народилися дітки.  Назвали малих жабок Соня, Стрибунець і Квачик.
Кожного дня малеча стрибала по березі річечки, ловила комашок і співала свої жаб’ячі пісні. Так і росли.
Але з якогось часу Соня почала повертатися зажуреною. Мама-жабка допитувалася:
- Що сталося, донечко?
 Соня спочатку відмовчувалася, але одного разу не втрималася:
- Мамо, а чи є в мене якийсь талант?
Мама-жабка здивувалася такому запитанню, але, розуміючи, що Соня чекає на нього відповіді, відказала:
- Звісно є.
- Який?
Матуся замислилася…
- От бачиш… - сумно сказала Соня. - І ти не знаєш.
- А хіба обов’язково мати якийсь талант? – запитала мама.
- Звичайно! – вигукнула малеча й почала наводити приклади. – Стрибунець вміє високо стрибати, Квачик – гарно співати. Ти, мамо, смачно готуєш пиріг із комашок, а батько будує міцні хатинки…
- Згідна, - погодилася ненька, - але талант не завжди видно відразу. Буває, що потрібно чимало часу, щоб знайти свою особливість.
- А коли буде видно мій талант? – допитувалася Соня. – Я теж хочу бути особливою!
- Не переймайся, ти обов’язково про нього дізнаєшся. Обіцяю!
Минали дні, малі жабки перетворилися на гарних молодих жаб. Стрибунець і Квачик вже почали будувати окремі хатинки, а Соня все не знаходила собі місця...
Вона навчилася смачно готувати, але не якось особливо, а так як всі; вміла співати, але були жабки, які співали краще.
- Мамо, у чому ж моя особливість? – у відчаї допитувалася Соня.
А мама-жабка вперто повторювала:
- Ти обов’язково дізнаєшся!
- Але коли, нене?
- Усьому свій час, доню. Усьому свій час…
Згодом Соня вийшла заміж і в неї народилися гарні маленькі жабки.
Чого тільки не вигадувала вона для малих непосид: і книжечки з листочків робила, і батут плела із травички…
- Ти найкраща мама у світі! – цілували малі жабенята Соню. А сусіди-жабки, спостерігаючи, як Соня гарно бавить і виховує дітей, почали приводити до молодої матусі своїх нащадків. Так на березі річечки утворився дитячий садок. І вже ніхто не дивувався, бачачи вранці, як з усіх сторін до хатинки Соні стрибають жабки з дітьми.
- Ну що, знайшла свій талант, доню? – запитала одного разу у Соні мама.
- Так, усміхнулася жабка, пригортаючи до себе малюків.