Подолання Меж

Я не знаю де межа між снами, де зорі мов краплини дощу кажанами стукають у вікна і дощами днів, де сонячне сяйво накидає барвисте павутиння на вільжисту траву. Тому іду до весняного лісу. Там духи добра і краси, життя і любові стрінуть мене розрадою та спокоєм:
…….Проліски і ряст,
…….біле і блакить в парі
…….розбудили ліс.
…….радіють птахи, шарудять миші
…….прокидаються їжаки…
Я не знаю де межа між моїми словами: теплими і лагідними, як вранішнє молоко і моїми вчинками: різкими і колючими, ніби серпнева роса, що випадає з вересневих туманів...
…….Сіверко* знову
…….в гості до нас завітав,
…….чорним льодом покрив
…….вулиці Змієва Міста **.
…….Лихі передчуття, мене облиште!
Я не знаю де межа між світлими днями, в яких спокій мудрості пробиває броню байдужості та терпкими сутінками повними відчаю та безсилля спинити Колесо Білки...
……. Запорошило. Знову зимно.
……. Колючий вітер віхолу здійняв
……. Над світом сірим – біла  ковдра.
……. Скажіть хто весну в нас украв?
Я не знаю де межа між краплинами крові, що стікають в келих Часу та папороть-маками, що квітнуть раз на рік, на Іванів День, про час приходу якого ніхто не знає... А зараз весна, тому забудь, хлопче, про червону руту, про квітку щастя, про синього птаха! Подивися краще он туди. Бачиш?
…….Гуси-лебеді здійнялися над водою, лугом
…….В синю безодню летять без тривоги-страхів.
…….Несуть ВЕСНУ, несуть НАДІЮ, а може комусь і ЛЮБОВ…
Я не знаю де межа між моєю могутністю і моєю неміччю. Я не знаю де межа між завтрашнім вчинком і вчорашньою мрією. Я не знаю де межа і відчуваю безмежжя на острівці ковилу, серед розораного степу. І це допомагає мені потрапити до Друзів. Туди, де…
……. Дітлахи Волі, найщасливіші створіння Планети, життєлюби незрівнянні
……. кохають і люблять в морях-океанах.
……. Лише душею дихають довго в глибинах рідних
……. Я їм не заздрю, бо щиро люблю…