Присмак дива

Грудень… Напевно, це єдиний місяць, коли очманілі товпи людей, марячи святом, збирають з вітрин магазинів все потрібне і зайве,  гарне та жахливе. Саме зараз місто бурлить в передчутті  свята: біля супермаркетів сяють своїми смарагдовими нарядами ялинки, а на вулицях люди весело вітають один одного з наступаючим святом. В двері повільно та ненав’язливо стукає Новий Рік. А ми тихесенько відкриваємо йому скриплячі дверцята та ненароком  підглядаємо за ним.
Наприкінці останнього тижня грудня зазвичай йде перший сніжок. Ця плюшева ковдра зігріває змерзлу землю. Всюди царує святковий гармидер: і на вулицях,і в магазинах, і в серцях людей. Зараз забавні дітлахи грають в сніжки, валяються та весело посміхаючись купаються в «океані снігу». Тим не менш, грудень – місяць сумний. Це ніби ітог, ніби кінець  всього прекрасного, що траплялося на протязі всього року. Грудень є такою собі крапкою. Але сум кидає мене вже першого січня. Коли я прокидаюсь та біжу до новорічної ялинки за своїми подарунками та з дивовижною цікавістю починаю шуршати подарунковим папером, посмішки не сходить з мого обличчя. В ці чарівні хвилини я відчуваю його всією душею, всім серцем. Кожна моя клітинка насолоджується їм. Їм… Присмаком дива…