Мiський мотив

  Черговий день опускався на землю свiтлом ранкового сонця,що все нiяк не могло прокинутись,нiжачись в обiймах сiрих дощових хмар...Мiсто прокидалось блимаючими вогниками автомобiлiв,будинкiв i всього,що щойно прокинулось i моло випромiнювати.Люди як комахи виповзали з своїх i не своїх багатоквартирних мурашникiв,бiгли в справах,диктованих почуттями i обов"язком,поширювались мiсtом,як сонце довкiллям.Хтось на роботу,хтось на навчання,а хтось на чергове знайомство з мiстом,що з початку свого iснування ставало тимчасовим чи довiчним прихuстком людей людей рiзного вiку й свiтосприйняття,кольору шкiрu й виховання.

 "Велике мiсто-великi перспективи"-репетували,розриваючись i виблискуючи глянцем реклами...їх ставало то бiльше,то менше,немов бездарних пiсеньок попси i листя,що то вкриває дерева життям,то жовкне й опадає,лишаючи по собi кuлим пiд ногами i голу осiнню правду.

 На мiсто опускався ранок,боязко ховаючись в холодний плащ нiчного туману,що поволi вiдступав,вишkiрюючись грубими контурами будинкiв i зирkаючи численними вогнями,дихаючи холодним вitром,що неприкаяно-злiсно мчав брудними вулицямu,наповненими людьми i брудом,пластмасом i водними потоками хворого сiрого снiгу,не знаючи,куди себе подiти вiд нудьги,а тuм-то гнiву й невизначености.Великi й малi вулицi зливались брудними потоками до i вiд центру й iнших названих потрiбними tериtорiй,несучи з собою людей,синтетику,пискливi навушники та iншi пристанища для душi...

 Додивляючись сни,мiсто вже kривавiло вiд нових каtасtроф,кричало вiд болю,безвихiдности i радощiв,якi саме собi створило,розпланувало i з яких тепер має наслiдки.

 Душi прокидались,дивились на свої тiла,приводили їх у вiдносний порядок,диктований модою,чиїмось бажанням,вiрою чи життям,запихали щось в шлунок,аби вiн i надалi продовжував спати,пили гарячу ароматну каву,смакували шоколад i щастя,намагаючись максимально синхронiзуватись з реальнiстю i одягалu новi або старi маски,почуття,проблеми,одяг i думки.Але думкам подумки думалось,що саме вони керували всiм процесом життя i справами...I в певних випадках вони малu i не мали рацiї.

 Врештi люди розбiгались кожен своїм життям i день набирав сил,вiдвойовуючи останнi повноваження в ночi.

 Люди бiгли,псуючи одне одному настрiй,одяг чи справи,перходили одне одному дорогу,але врештi реальнiсть їх наздоганяла.Життя i змiна масок набирала оберти,стаючи невiд"ємнiстю i стираючись до кольору дощових хмар i буденности.



Chester <AmaDeuS> Хілько                (09.02.2011;09.07)