кропива дводомна

Росте
завжди самотою
де не посій – там і вродиться,
нелюдимкою саме тою –
попід парканами й смітниками
моєї відчуженої вітчизни:
корінням – як дерево, глибоко в землю,
руками – як дівчинка, високо вгору
смутна одиначка вовкувата,
синя_аж_зелена панчоха:
«тільки без рук, будь ласка».

Жалива велика,
дівка схарапуджена,
сто голочок наляканих
навсібіч виставила –
таку не візьмеш голіруч, не обнімеш,
у пальцях скалочки
жалких жалощів дитинних:
як же мені не плакати?

Кропива дводомна,
де ти зараз, з ким ти зараз насправді?
Два доми_два тереми в твоєму серці,
дві риски паралельні на твоїх долоньках –
Стоїш збентежена, роззираєшся...
Перший дім_що у нім – виярок позад хати,
де корінням в каміння вплетена,
наче маківка в коси...
Другий дім_в сні однім – бачений, та далекий,
вирій лелечий сонячний –
а в тебе і крил немає...

Сестро моя наїжачена,
джигуха золотоока,
розкажу тобі казку дівчачу
про лебедів зачарованих –
одинадцять братів сердешних,
і про Ельзу, як я, маломовну,
що любов'ю і кропивою –
(бо кохання – і слів не треба)
що зелено-червоною кров'ю
і жалкими голками у пучках
їх_своїх  від біди рятувала...
А найменший – не встигла! – крилечком
помахав – та у вирій подався...


Рецензии
Растет
всегда одиноко
где ни посей - там и уродится,
нелюдимкою такой -
под заборами и помойками
моей отчужденной отчизны:
корнями - как дерево, глубоко в землю,
руками - как девочка, высоко вверх,
обиженная одиночка диковатая,
синий-аж-зеленый чулок:
"только без рук, пожалуйста".

Жгучка ужасная,
девка перепуганная,
сто иголочек невидимых
по сторонам выставила -
такую не возьмешь голыми руками, не обнимешь,
в пальцах занозы
жалящих жалоб детских:
как же мне не плакать?

Крапива двудомная,
где ты сейчас, с кем ты, и правда, сейчас?
Два дома - два терема в твоем сердце,
две черточки параллельные на твоих ладошках -
Стоишь смущенная, озираешься...
Первый дом - что в нем - лощина позади хаты,
где корнем в камни вплетена,
как маковым цветом в косы...
Второй дом - во сне одном - виденный, да далекий,
южный, аистовый, солнечный -
а у тебя и крыльев нет...

Сестра моя ёжистая,
озорница златоокая,
расскажу тебе сказку девчачью
о лебедях заколдованных -
одиннадцати братьях сердешных,
и про Эльзу, как я, малоречивую,
что любовью и крапивой -
(ведь если любовь - и слов не надо)
что зелено-красной кровью
и стрекательными иглами в щепотках
их-своих от беды спасала...
А меньшенький - не успела! - крылышком
помахал - и в тёплые края подался...

Анна Дудка   03.06.2011 18:32     Заявить о нарушении
дякую, Аню!

Ганна Осадко   03.06.2011 18:28   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.