Ева и Лилит

«Ева и Лилит укр» (Абракадабр)
http://www.proza.ru/2010/12/19/1297

Як Господь мене виселив з раю
де блакить і магнолії цвіт -
я, сірома, потрапив до краю
де квітує любов поміж бід,

височіют  Дніпровськії кручи,
марить шовком сріблястим  ковиль,
солов’їні гаї ген співучи,
й земле древня колискує  біль.

Кують люде кайдани сталеві
і гризуть своїй долі граніт -
тут потрапив я в шлях своїй Єві,
а до неї – спізнався з Ліліт.

Що більш любо мені, що більш мило?
Чим життя розмінять до гроша?
Адже Єва – моє грішне тіло,
а Ліліт – моя гірка душа.

Що створив Він – тому і радіти!
І плекати подяку душі:
а від Єви мені - дом і діти,
від Ліліт – мої сни і вірші!

Треба жити, нащо сумувати?
Хто-зна скільки вже втрачено літ?
Єва – красна калина у хати,
чорнобривці вздовж стежки – Ліліт.

І не знаю – як прийде час смерті
чиє ім`я замре на губах...
Посадіть чорнобривці на серці
і калину рясну в головах!


Рецензия-перевод Т.Софинской


Как Господь отказал мне от рая,
Где небес синева и магнолии цвет -
Я, бедняга, ушёл к тому краю,
Где Любовь расцветает меж бед,

И высоки Днепровские кручи,
Светит шёлком, седеет ковыль,
Соловьиные рощи поющие,
И в земле бродит древняя быль.

Кандалы там мы сами одели,
И судьбы своей гложем гранит -
Здесь попался на встречу я Еве,
Перед нею познавши Лилит.

Что дороже, что более мило?
Жизнь за что распродам до гроша?
К Еве тянется грешное тело,
А Лилит – мраком манит душа.

Что Ты создал – тому восхищаться,
В том искать благодарность души:
Что от Евы во мне - дом и дети,
От Лилит – мои сны и стихи!

Нужно жить, никчему сомневаться?
Кто измерит прожитого нить?..
Ева – красной калиной у дома,
Вдоль дорог чернобривцы – Лилит.

Я не знаю – когда шаг последний,
И чье имя замрет на губах...
Пусть цветут чернобривцы на сердце
А калины кусты - в головах!