Про почуття...

4 :20....ледве вмовила тебе поспати. Пройшло 2 хвилини від останнього поцілунку і рука стала важкою, дихання повільним...
Легенько веду пальчиком по твоєму тілу,  так обережно, щоб не розбудити, а ти так солодко спиш, справді солодко. Приємно дивитися на тебе, коли ти спиш. Потім раптова посмішка, зміна пози. Я знову підлаштовуюся під тебе, вигинаюся, щоб лежати поряд, дихати тобою...Я божевільна...
 
Закрила очі. Пролежала 10 хвилин - не заснула. Горнуся до тебе... підкладаю руку собі під голову, ледве торкаючись, цілую тебе в плече. Ти знову посміхаєшся уві сні...
Вкрила тебе.. Пішла до вікна.... і так захотілося кричати від щастя... так порожньо в середині...так легко...

Я так довго тебе чекала... Ти лежиш такий мій і не мій водночас. Знаєш,  я не втомлююся від тебе, мені подобається бути поряд, подобається підлаштовуватися та відчувати твій настрій, хочу піклуватися про тебе!

 Я люблю коли твоя така сильна рука торкається мого обличчя, поправляє мені волосся і ти так дивишся на мене. Раніше по погляду я розуміла, що людина має до мене..... Я не розумію твого погляду і того, що за ним криється...Що там всередині....??

Ліхтарі чомусь не світять...
Повернулася до тебе,  знову підлаштувалася, періодично тебе вкриваю... іноді цілую.... Хотіла зберегти в пам’яті цю ніч....Милувалася тобою... Твої обійми такі потрібні...
Я буду поряд...завжди!
 Тепер, ти  в моєму серці......