Посивiла лелека

На  дворІ  білий  день  розливає
Все  тепло,  що  приніс  іздалеку.
В  хаті,  як  посивіла  лелека,
Мати    фото  дочки  розглядає:

"У  житті  вдосталь  смутку  й  розлуки,
І  вітрів,  які  стримують  крила.
Від  дощів  тебе  б,  доню,  накрила,
Та  ослабли  від  старості  руки.

На  стежках  я  б  насіяла  м'яти,
Випрямляла  б  для  тебе  дороги.
Та  натруджені  мамині  ноги,
Не  ідуть  вже  далеко  від  хати.

Заспівала  б  я  пісню  "Про  рожу"  ***
Частувала  б  гірськими  медами.
Та  надтріснутий  голос  у  мами,
Та  й  у  гори  іти  вже  не  можу.

Серафимом  тебе  шестикрилим
Обгорнула  б,  і  душу,  і  тіло.
Та  багато  вже  літ  пролетіло,
І  уже  не  стає  в  мене  сили.

На  світанку,  розплющивши  очі,
Усміхнувшись,  ти  глянеш  на  сонце.
А  для  мене  вже  вечір  в  віконце
Заглядає  предвісником    ночі."


***  Пісня  "Про  рожу"  -  Назва  української  народної  пісні.

Для  ілюстрації  використано  картину  художника  Аліси  Зражевскої  "Бабушка"
http://photo.imhonet.ru/author/izotta/photo/1537742/;;