Років через десять ми випадково зустрінемось десь на шумному проспекті. Будемо довго вдивлятися один одному в обличчя, ніяковіти, ховати руки в кишені, сміятись і згадувати різні дрібниці. Ти розкажеш, що був жонатий і розлучився, що багато працюєш і, як і раніше, багато палиш, що дуже самотній, але дуже щасливий... А потім схаменувшись, спитаєш, як я живу. Я відповім, що вийшла заміж, що в мене є два чудових сини, що все склалось саме так, як хотіла. А йдучи, тихо додам, що одного з хлопців звуть твоїм ім’ям.
Я дійно буду щаслива. Але ти залишишся в моєму житті назавжди. Маленьким, та дуже чітким мазком на полотні мого життя. І я зрозумію, що хочу сказати тобі лише спасибі. Спасибі за ті хвилини горя і радості, які ти мені дарував, іноді сам того не розуміючи. За все, що ти зробив для мене. За те, що ти просто був...
За те, що ти просто був..
© Copyright: Ангелина Среда, 2011
Свидетельство о публикации №211040900212
Свидетельство о публикации №211040900212
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.