русизм

Як бовваніють хижі світи
перед світанком
ілюзорних призм-
то не оркестр
і не
на сучасний лад,
як то кажуть "пристрій"-
то відгуки мадами Аспідістри,
її садів і кволих небо-мрій,
курчавих пасм вогких
і чорноземів,
і русських плетених
для суниць
козубів,
і як навшпиньках прокрадаєшся
через аванкімнату,
як лагідь сизокрилих перепльотів імлистих павутинок на
твоїх бляклих лякливих очах
і вовча ягода- зіниця,
і всіх русизмів до
кашелю
відразних
мрій дитячих літ
пекельно жаждячих
душевно смарагдових
і фатальних,
як в дорослому дитинстві,
де під нігті- полина,
де на п,ятах- бруд
сочнющої землиці,
тріск кісток і танці на кістках,
і придушені тобою зябра_ребра
і придушені крикливі стебла-
тонкорукі проростаючі світи,
любити
можу
крапка
саме так. лише ЛЮБИТИ
кохання ж є надумане,
як пломінь стадності,
і від нього
до чорноти
розривається кораллом
небосхил,
Отак любити буду до немочі,
і цілуватиму до гланд,
і обыймати дО-стиску горлянки
тебе і всі свої нічні жахіття,
що бурштинова тоска
видушила їх
із тебе_мене
всими
тими
тінями
кірстяної переправи,
а на тім берегу
ці виродки
придумали нового Бога,
ось хай і йдуть до
свого
нового
красивого чорта,
ікони людяності,
що в моїх картинах
через все життя
(а хочеш-...для тебе?)
пронесу.
Зненавижду себе
ось-ось
за ці
вірші...