Мавкини мої бурхливі коси,
сірники,
зелені яблука,
гуаш-
вдихай і видихай забродлий
запах тюрем
та не бери реальності палаш,
хоч і накинуть стусанів, та так!,
що на піввіку стане,
приблудуть зацвітлі зеленню
чиїсь річки і води,
а я пишу тут задзеркальні оди
бароковим твоїм світам,
жаліюся на долю,
тебе лякаю
і сную,
тобі- ніхто,
і слів ти не сприймай,
то в мене всередині-
просто гниє домовина,
от жаль!
і можу геть не спати я
ночима,
та це на краще-
щоб не снилися жахи,
але мій головний жахливий морок-
то є реальність і буття
між двох світів:
першородна мрія у легкому сарафані
чи в розбухлому помпезному бордо;
інша, друга,- то чистісінька мара,
що тіло йзводить раноком у судомах,
Содом і Гоморра,
смердляві й прокислі
од ****остей
Мертві моря.
чергова задзеркальна ода, не ставай мертвим морем
© Copyright: Валерина Клементова, 2011
Свидетельство о публикации №211041201227
Свидетельство о публикации №211041201227
Рецензии