P. S. I love you

Дві години ночі. Я в кімнаті. Одна. За вікном чутно веселі голоси людей, у яких ніч вдалась. А я одна. Залишилась один на один зі своїми думками. Думками про тебе. Де ти? Що з тобою? Чому так довго нічого не чути? Невідомо. І від цього біль сильнішає, вривається в груди, студить серце, яке у відповідь починає шалено битись, і виливається маленькими краплинками по щоках. І так проходять дні, проходять ночі. Як завжди, ховаю серце серед купи зім"ятих папірців, фальшивих фраз, масок, лише для того, щоб ніхто не побачив, що в мене в душі. Адже якщо показати, то ти буквально оголюєш свою душу і вона стає вразливою. Кожен, хто захоче, може як заспокоїти, так і плюнути в неї. І ти ніколи не знаєш, яка людина як вчинить, тому і захищаєшся від усього світу. І це вже затягнулось так, що акторське мистецтво і образ веселої, оптимістичної і завжди усміхненої дівчини відшліфовано досконало...
Але ти... Тобі я відкрила душу, розповіла, довірила усе. Не знаю чому. Мабуть ти посіяв почуття довіри у ґрунт моєї душі. І зник... Жити очікуванням того, що ти подзвониш чи хоч напишеш смс... То жахливо.
І ось, знову смс. Якнайшвидше відкриваю телефон, в надії, що ти нарешті написав, але... Знову системне сповіщення від сайту ВКонтакті. І так щоразу. Таке враження, що ще трошки - і ти подзвониш, чи напишеш, але це трошки постійно тягнеться днями і неділями. Потроху опускаються руки, думки розривають мозок, погляд у небо, може там є відповідь?.. Я люблю небо. Часто воно плаче разом зі мною... Невідривно дивлюсь на заставку телефону, на якій твоє фото вже давно... Серце шалено б"ється у грудях. СЛОТ в навушниках. Таке враження, що мало повітря на цій землі, чи, може, я не хочу дихати без тебе?
Знову ранок і знову без тебе... Сніданок... Ні, не хочу. Інститут, одногрупниці, вчителі, сотні облич, у яких я відчайдушно шукаю твоє. Староста, як завжди, спитає:
-Як ти?
-Добре, а ти? - Сумною посмішкою відповім.
-Теж! Гарно виглядаєш!
-Дякую...
Аби ж вона знала, скільки вранці старань, щоб приховати наслідки ночі на підвіконні... Я не втрачаю віри у краще майбутнє. Я дочекаюсь нашої зустрічі. Вона мені навіть снилась, отже, це обов"язково станеться. Я знаю. Мрію торкнутись твого обличчя, ніжно поцілувати твої губи і нехай весь світ зупиниться! Я подарую тобі свою любов...
P.S.: I love you, Chester...