Білі крила яблунь туляться до скроні
Запахом медвяним, подихом тепла.
Плаче квітень садом. Білим простирадлом
Мить зловити хоче, аби не втекла.
Ще весна минула так не відчувала
Щемко, аж до болю, безбережжя мрій.
Рій думок високих селиться в тополях,
А краса сакральна – у душі твоїй.
Голосом ілюзій повниться майбутнє,
«Бути чи не бути?» – відійшло у ніч.
Нічия в театрі, що життям озветься
У цитаті вічній, та не в тому річ.
Просто ти наснилась нині на пероні.
У вагоні білім їхав я на Січ…
Плаче квiтень садом
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211042200946
Свидетельство о публикации №211042200946
Рецензии
Квітню не вдалося мить зловити, а у Вас вийшло - і словом і фоткою ☺
Пречудово!
Василю! Я не завжди можу відгукнутися, але читаю з великою насолодою і з великою вдячністю!
З повагою,
Татьяна Столяренко-Малярчук 11.05.2011 09:39 • Заявить о нарушении
Пречудово!
Василю! Я не завжди можу відгукнутися, але читаю з великою насолодою і з великою вдячністю!
З повагою,
Татьяна Столяренко-Малярчук 11.05.2011 09:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.