в йна

Стояла мати на порозі,
Слізьми вона вмивалась.
З єдиним сином, із рідненьким,
У розпачі прощалась.

Пішов на фронт.Чи повернеться?
Лише Господь це знає.
З бідного серця стогін рветься,
І світ весь завмирає.

Минає рік, минає другий,
А звісточки немає.
Що матері старій робити?
Знесилена чекає.

Зимою хату підірвали,
Без даху залишилась .
Її стару в полон погнали,
Вона ж в сльозах молилась.

Лише у снах була щаслива,
Було все, як раніше.
І Син живий, і  біля неї!
В саду, в ранковій тиші…

І сльози котяться від щастя,
Аж раптом розбудили,
Кудись вели біля канави,
І там всіх зупинили.

Стоїть стара. Суха та сива,
Життя в ній вже немає.
Запухші очі опустила,
Лиш пострілу чекає.

І до останнього моменту,
Все думала про сина,
Аж раптом звук, вона хитнулась,
І впала, як пір’їна…

Кінець війни, ідуть солдати,
І син її вернувся,
Прийшов, а там немає хати,
І гірко розридався…

Лише хустину обгорілу,
Калини кущ гойдає.
Єдину пам’ятку про матір
До серця пригортає….


Війна жорстока, і бездушна.
Вбиває без провини.
Сина без матері лишає,
А матір – без дитини…