У вiдчуженнi... З циклу Хатинка
Валерий Гребенюк
У відчуженні версти знедолі:
На околицi краю свiтiв...
Стара хата, немов у неволі:
У відлунні минулих часiв.
.
Щиро вірить прадавнім повір'ям,
Тихо марить гулянням села...
Хiть старенької вiддана мрiям -
Хоч би стiльки годити змогла.
.
З саману i розбитим вiконцем,
З перекошеним ґанком старим!
Вже покинута долею зовсiм -
У чеканнi завмерла свoїм...
.
- Ти розкриєш свої таємницi?
Де господар, твiй бог та суддя?..
Не частуєш гостей у свiтлицi...
Де ховаєш, ти власнi пуття?..
.
У зажурi старенька хатина,
Та самотнi чим далi роки!..
Закривається хмизовим тином -
Та не ходжена стежка нiким!..
.
Відчайдушно чекаєш з покосів...
Не збагнеш чом полишена тут...
Твій хазяїн тепер на погостi -
Не розiрвеш самотностi пут!..
.
А хатинка чекає весiлля,
Вельми вірить в казкові дива...
Та навколо недолі свавілля
І журлива безвихідь сама!
© Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
Свидетельство о публикации
№21105051260
Свидетельство о публикации №211050501260