Я заздрила по-білому нашій сусідці Соні,
У неї краєвид з вікна – сади, як на долоні,
Немов сади Едему, на грішній цій Землі,
Цвіли та «відцвіли» вони у рідному селі.
Сумна весна зайойкала: «Де буду веснувати?
Куди мій братик-літечко прилине літувати?
Нема роботи й осені – газдинці кароокій…
Не ступить вже ніхто із нас під яблуні ні кроку!»
Сади з німим мовчанням пішли на суд, на страту,
Не припливе ковчег до них, ні голуб з Арарату
Не прилетить, щоб гілочку у дзьобику принести, –
На пагорбі поселиться лиш пам’ятник і хрестик.
P.S.: У квітні 2011 року вирубали сади у моєму рідному селі. Замість яблунь "цвістиме" кладовище.
Сумна весна!
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211050500900
Свидетельство о публикации №211050500900
Рецензии
Просто жах, що робиться.
А болить далеко не всіх, на жаль...
Василь Кузан 06.05.2011 15:00 • Заявить о нарушении
А болить далеко не всіх, на жаль...
Василь Кузан 06.05.2011 15:00 • Заявить о нарушении