Ти подарував менi сонце
і сонячні зайчики щодня
стрибають по прозорих квітах фіранки.
Ти подарував мені веселку –
її теплі і яскраві кольори
зігріли мою смугасту зебру.
Ти подарував мені метеликів,
які сідають на моє волосся, бо,
певно, думають,
що я – квітка.
Ти подарував мені смарагдову весну
і на моєму порозі скоро з’явиться ще один коханець –
смагляве літо.
Ох, літо!
Твоє літечко пише мені листи…
Незабаром воно зігріє нас обох
своїм гарячим подихом-теплом,
скупає у хвилях моря,
а пісок ще довго пам’ятатиме
наші сліди.
Твоїми губами промовляє полуничне, черешневе літо.
– Залишилося перепливти травень, – кажеш ти. –
І не втопитися у холодному морі
бузку і тернового цвіту...
Я вчуся плавати.
І жити.
Бо ти подарував мені своє ніжне,
добре,
чуйне
серце.
Назавжди!
Скажи мені,
що маю робити
з ним?
Свидетельство о публикации №211050600345
І не втопитися у холодному морі
бузку і тернового цвіту...
Я вчуся плавати.
І жити"
...теж, вчуся... і вчуся...))
може саме тому, мені подобається те, про що Ви пишете
з повагою,
Брия Пишущая 20.05.2011 23:23 Заявить о нарушении
http://proza.ru/2011/09/20/1025
Долучайтеся, дорогі пані та панове :)
Василина Иванина 24.09.2011 21:24 Заявить о нарушении