Нереальна розповiдь...

Нереальна розповідь реально чорної кішки.

Ні,ви знаєте,це все-таки цікаво...Оці великі,хоч і неадекватні створіння...Запитаєте,чому я так думаю?А я не думаю,я знаю.Уявіть собі,вони,як завжди,віддали за мене якусь блискучу монетку,і думають,що купили мене...Що я-їх власність...Наївні!Ні,ну де ви бачили кішку,яка була би чиєюсь власністю?У нас же в крові записано бути дикими,свавільними,мати на все свою думку...А ще-мати зелені очі і взагалі-бути найгарнішими.От я-найгарніша.І найчорніша.
Словом,це я їм дозволила жити зі мною.Хай і в їх житлі.Ні,ну абсолютно неадекватні!В кімнаті немає ні стола,ні шаф,по яких можна було би полазити...Там немає навіть того великого ящика,що зараз є практично в кожній оселі.Ну,того,що кричить,блимає і весь час комусь погрожує або щось доводить...І його начальника з безліччю чорних і білих хвостиків різної товщини і смаку.Так,вони смачні.Не від когось знаю,а від власного язика.Ви навіть не уявляєте,яке це задоволення-гризти їх.Тільки головне-не перестаратись.А то він може вкусити.Так,уявіть,хвостом-і вкусити.І як у нього це виходить?От я так не вмію.А ще на цих хвостиках можна погрітись.Якщо не хочеться їсти і хвостатий не проти.Він навіть помурчати може.Парвда,якось дивно він це робить...А що вдієш-в кожного своя дивина.І кожна кішка по-своєму чорна.От я-найчорніша.Ну і що,що я це говорила?Не зайве нагадати.А хвостатий-однозначно начальник.Я якось вкусила його,так він і мною спробував керувати...Аж трусити почало...Брр...Не хочу про це згадувати...
Зате,ви знаєте,в їх кімнаті такі незвичні стіни...М'якенькі,як у мене лапки...І підлога теж м'яка...Ш стеля теж...Словом,якщо раптом впадеш-у будь-якому напрямку-не боляче...
Хм...А,може,вони не мають грошей?Хоча ні.Тоді би на мені не було такого нашийника.А в них навіть налапники є.
До речі щодо лапок...Ви знаєте,ці створіння іноді хочуть бути схожими на нас...Наприклад,одягаються в хутро.Хоч і не повністю.Або роблять собі бовгі пазурі,як у нас.Правда,вони їх чимось мажуть...Неприємного запаху...І ці кігті стають кривавими...Або чорними...Або якогось зазвичай неприродного кольору.
А ще вони багато кричать.В тому числі на мене.І б'ються...Знаєте,в них такий жахливий голос...Не те,що в мене-високий,тоненький,мелодійний...Тому вони люблять його слухати.Тільки замість гладити мене ловлять і мучать.Ні,мурчу я тільки від задоволення.Велике ж задоволення-бути спійманим.От зараз добре,поки їх немає...Хоч якось дивно.Зникли,не попередили,всі речі забрали...
І зв'язали мені лапи...За що??Що сталось??

Аж тут двері до кімнати відчинились і в них з'явився якийсь силует...Хоч двері якісь дуже маленькі...Миша!!!!Ай,зараз я тебе...

Раптом двері з силуетом починають рости,аж поки їх розміри не почали відповідати моїм...Переді мною стояв кремезний чолов'яга в білому халаті,тримаючи тацю з пластиковими коробочками і пляшечками...
Все одразу стало на свої місця...Скручені руки,нашийник,м'які стіни...Не зрозуміло лиш,хто я і за що тут опинився...
-Хворий номер 1213!Час приймати ліки!..
не встиг я до кінця усвідомити реальність і отримавши самі лиш питання без відповідей,як нова порція галюциногенів затьмарює мій розум,свідомість втрачається,картинка пливе і перекошується,а реальність знов розмилась...

11.08
18.04.2011                Chester_AmaDeuS