Криком випаду із вольфрамовими віями
срібним іскристим дощем
у підніжжя тріску
самоцвітів останнього
твого найртутнішого придиху
на смак бузкового листя
тобто гіркого
забитих до півсмерті
блідих
з музикальними палаьцями
барбарисів
кому потрібен сад
коли тишком-нишком
в голові грає пальцями по гіпоталамусу Маркіз де Сад
кому потрібен прапор
коли можна розкрутити
кожну ниточку-сопілочку
на твоїй вишиванці
а потім
брудно обсмоктавши
загострену вставити у гілку чи голку
свого
худобного
останнього
вБОГого
куща.
о разбитых самоцветах
© Copyright: Валерина Клементова, 2011
Свидетельство о публикации №211051001421
Свидетельство о публикации №211051001421
Рецензии