02. Свобода

Я вигадав тебе. Скажи, навіщо
Я вигадав тебе, і почуття це лишнє?
Так порожньо в душі...  Пройшло три тижні лише! 
Я вигадав тебе! Від туги вітер свище,
Бо ти - моя ілюзія...

І в той же час -
Я сам же показав тобі дорогу
В той світ, куди летять птахи: до Бога,
І волю дарував тобі: від себе, у тобі...
 
Й відразу ж стало ясно тут мені:
Ти - не Вона, ти - світ, мені відомий,
І незабаром ти підеш слідком за мною:
Ні без пересікань, ні без сплетінь...

А тільки - спиною та до спини,
На паралелі ліній, за мої не довші:
До-ліктя-ліктем, одне одного продовження
Долонних ліній - від сплетіння наших
Лиш перших пальців! Перших, а не п'ятих...
 
А вся розгадка - тільки в шатах знятих:
І ось - ілюзії не стало... Сумно так...
І в той же час -
як в небо випорхнутий птах, -
Ти ще дорожча, ближча, і рідніша стала:
 
Тепер, коли торкатися тебе уже не стану -
Твого лиця, твоїх грудей, і твого стану, -
Й мої думки, спинивши рух в своїй спіралі,
Сповзаючи все нижче з кожним завитком,
Вже не сповзають далі -

То несподівано морально легко стало:
Від почуття свободи, що мені ти теж
Подарувала: у мені, від себе...
Звільнивши від фальшивості без меж,
Від ігор у любов при місячному небі,
Де поцілунки - прісні, й балачки - пусті...
 
Тепер ми - янголи...
І ми тепер - святі...

22.01.2011-13.05.2011
Братіслав Лібертус

ПЕРЕКЛАД:
з російської http://www.proza.ru/2011/01/22/178

ТВІР ДОСТУПНИЙ ДЛЯ КРИТИКИ ТА КОМЕНТУВАННЯ ТАКОЖ І НА:
ВКонтакті (Спільнота) http://vkontakte.ru/topic-26983656_24593514