Зустрiч iз мойрою

Колір її сірих очей вицвів, всох
Але старечі, покручені пальці
Вправно і швидко пряли -
Жодного разу не випустили веретено з рук.

З-під канадської квітчастої хустки
Вибилися хмарини важкого
Сивого волосся.
Вона нагадувала мою бабусю.

Звідки вона взялася
Вся така автентична й сільська
У нашому урбанізованому світі?
Про що  думала?

До неї підбігали цікаві малі хлопчики й дівчатка.
Їм кортіло погратися з горою вовни.
Та чомусь вони завмирали поруч,
Не наважуючись торкнутися клубка.

Натомість бабуся задумано
Продовжувала прясти
Тонку ниточку.

На її поораному зморщками обличчі
Не було жодних емоцій.

Натомість у  мене - фотоапарата,
Щоб зафіксувати зустріч із вічністю.

Я відвернулася тільки на хвилину,
А старенька зникла так раптово,
як і появилася тут.

Розпитувала про неї в молодих мам,
Що гуляли зі своїми дітлахами у дворі,
Але ніхто не бачив бабусю.

На бетонному мурі,
Там, де вона сиділа,
Залишилася купка вовни.

Можливо, це була мойра,
Яку бачила тільки я,
І яка пряла тільки мою
Нитку життя?!
       

15.05.2011