Впала перша позолота
На покров сумних дерев,
Доросли осінні квіти
До любові королев,
І плоди у дозріванні
Досягли до майбуття –
Стало в світі всього більше,
Лиш поменшало життя.
Не пульсує сік у скронях
Зачарованих беріз,
Йдуть бурхливою ходою
В море ріки, повні сліз.
День спроквола посміхнеться,
Та частіше – невпопад.
Всипле смутку повні жмені
Нам під ноги листопад.
І пройде мороз між нами,
І прилипне до спини,
Як листок до мокрих вікон
Чи сніжинка до стіни.
І впадуть в зимову сплячку
І думки, і почуття...
І не все весна поверне
До прекрасного життя.
Впала перша позолота
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211051800461
Свидетельство о публикации №211051800461
Рецензии
Гарна елегія, Василю.
Подобається мені поезія, написана в такому урівноваженні душевному. І дуже проситься на музику.
Ирина Мадрига 18.05.2011 15:00 • Заявить о нарушении
Подобається мені поезія, написана в такому урівноваженні душевному. І дуже проситься на музику.
Ирина Мадрига 18.05.2011 15:00 • Заявить о нарушении
Дякую, Ірино.
Я теж сподіваюся, що колись ця пісня заспівається.
Василь Кузан 18.05.2011 16:00 Заявить о нарушении
Я теж сподіваюся, що колись ця пісня заспівається.
Василь Кузан 18.05.2011 16:00 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.