твоя причина

Все почалось з одного весняного вечора. В ніч з 31 на 1 квітня вони познайомились. Три дівчини, три хлопця. Я знала,що двоє з них збираються одружитись, та не знала хто саме. Просидівши 4 години в барі,  вони зібрались і пішли додому, додому одного з хлопців.
Ми випили ще пива, і мені стало погано, я вийшла на вулицю, а слідом за мною він. Він був першим хлопцем з яким в мене був перший поцілунок. Він  так піклувався про мене, запитував чи все добре. Відвів додому, взяв номер, сказав що подзвонить.
Через пару тижнів я дізналась, що він був одним з тих двох хлопців. І ось 30 квітня в нього було весілля. Ще десь 3 місяці після цього я чекала, що він подзвонить. І він подзвонив, тоді коли я цього не очікувала. Він дуже просив зустрітись, хотів приїхати до мене. Але мабуть, ще тоді я зробила те, що мабуть не кожна дівчина може зробити в старшому віці. Не дивлячись на те що я страшенно чекала від нього дзвінка, я  сказала йому, що ніяких зустрічей не може бути. Кожне його слово завдавало мені болю, але я сказала ні і поставила трубку. Так все й закінчилось. Ні дзвінка. Ні зустрічей.  Ні чого.

Ще один цікавий персонаж в моєму житті з’явився три роки назад. Ми познайомились, після школи в відведеному місці для куріння. Я до сьогоднішнього дня пам’ятаю як він був вдягнений, що говорив, пам’ятаю кожний його погляд, кожне слово. І так проходив день за днем, кожна зустріч була для мене щастям.  Я завжди сподівалась,що колись та щось таки в нас буде. Помилилась. Я  ж завжди помічала твої погляди, в  мій бік. Чому так, і досі не знаю.  Одного разу я з сестрою була в подруги, і навіть не знаю як так, але мене страшенно тягнуло піти в садок.  Я пішла, і як вияснилось пізніше не дарма. Там був ти.  Ти покликав мене поговорити. Ми говорили пару годин(це був перший раз, коли ми так довго говорили). Основним було те,що ти сказав, що  ми можемо бути разом,але пізніше. Якщо я залишусь в школі після 9-го класу, то буде дуже добре,що ти будеш до мене приходити. Ти розповів мені про дівчину, яка тобі подобалась я яка лежала  в лікарні. Ти казав, що проводив в неї цілі дні, ні на хвилину не залишав саму. Ми поговорили, договорились бути друзями, я пішла додому чекаючи нашої наступної зустрічі. Наступного дня я тебе побачила, ти навіть не привітався. Через день я попала в лікарню З апендицитом. І мені зразу згадалось те що ти  казав за дівчину, яка лежала в лікарні. І тому  сказала подрузі,щоб вона тобі нічого за мене не казала. І ще довго ти не виходив з моєї голови, я чекала. ТА згодом зрозуміла, що чекала даремно. Я вирішила постаратись забути, але як всім відомо для того щоб забути одного потрібний хтось інший. І я його знайшла.

Наше знайомство було зовсім випадковим. Сестра взяла мене з собою гуляти. Ми поїхали якогось хлопця в більярдний. Ми познайомились, і  ти зайняв теж певне місце в моєму серці. Я пам’ятаю що з першого дня я  до тебе нічого не відчувала. Це все вони дівчата, вбили мені в голову. Казали та ти йому сподобалась, а в  нього є машина, та ще й дуже класна. І я подумала, а чому б не спробувати. Я настільки ним захопилась,  що навіть забула,що в нього є дівчина з якою вони разом  майже три роки. Він дзвонив мене час від часу. Ми їздили на каву, і одного разу він сказав, що нам треба серйозно поговорити. Ну а я  звісно розмріялась зразу.  Він сказав,що десь забере мене і ми поговором спокійно, без нікого.  Вони з другом мене відвезли додому, і сказали що ще заїдуть сьогодні. Обіцянку виконали. Нажаль. Ми залишились на одинці, він мене нагадав,що хотів поговорити. Задав всього три запитання. І так би мовити вбив мене ними. Він запитав чи мені подобається його друг, чи я хочу бути з ним. І я теж у дала декілька запитань… Чи це все було заради нього(друга), він сказав,що так. Ми ще трошки поговорили, і він поїхав. Він зник назавжди з мого життя. Хоча інколи я згадую його, коли бачу машину, коли чую від сестри, що йому дівчина зраджує, він про це знає і вони все одно разом. Жалко що так получилося, значить просто не моє. Я зрозуміла та відпустила.

Та всі вони не зрівняються з одним, єдиним, якому я була готова сказати що люблю його.
11 місяців і цього щастя не стало. Воно закінчилось, надто швидко. Ми з тобою переживали все. Сварки, щастя, сльози, відчай. Та нажаль ти надалі не захотів бути зі мною. Ми познайомились весною,8 квітня. Почуттів розуміється ніяких не було з початку. Та з кожним днем вони з’являлись. Ми провели разом час, який зараз дарує мені приємні спогади.  Одного разу ти подзвонив і перервав все що в нас було. Ти сказав, що хочеш побути сам. І ось пройшло тільки два місяці і ти знайшов собі дівчину. Ну що ж я можу сказати молодець. Всі слова -  брехня! Всі вчинки – нічого не варті. Ти просто обманював. А я вірила тобі. Хотіла як найкраще, а получилося як завжди.  І знаєш, я мабуть буду тебе чекати, не залежно від того скільки пройде часу, скільки в мене зміниться хлопців, я буду чекати тебе, твого дзвінка.

Чотири випадки і всі вони ніби різні, але дуже схожі. Всюди брехня. Тільки слова і більше нічого. З кожною такою людиною я  розумію,що вірити нема кому. Всі кругом обманюють. Я переконалась, що нема причин, для довгих стосунків, адже в кінці хтось когось зрадить. Комусь буде боляче, неприємно, а інший буде далі насолоджуватись своїм чудовим життям. Просто нема причин, щось  шукати нове, адже все знову і знову повториться. Завжди буде так – одна людина дійсно кохає, а інші все одно. Тому я вважаю, що слова кохання потрібно казати, тільки одній людині. З якою ти захочеш зв’язати своє життя назавжди.