Ганна Осадко. Колыбельная

С украинского http://www.proza.ru/2011/05/27/928

...Милый мальчик, отдохни-ка, расчешу твои кудряшки,
поцелуи – знатный ужин - наилучший марципан,
та истома невесома, будто туча черноброва,
бархатцами заколышет: тихо, ша, усни, малышик...
Поплывём мы сном, челночек нас с тобой возьмёт на плечи,
гойда-гойда, малышата, притомились вы за день.

...и в ночи - сплетутся сети рук, и ног, и снов манящих,
что плывут как будто рыбки сребропёры на крючок.
Сон его - сребристы волны, сон её - ракушка тиши,
ты прильни ко лону ухом - слышишь, как вздыхает Бог?
Это тайными следами ходит их любовь-лунатик,
кожа месяца сочится, океана гуще кровь,
длинная следов цепочка на песке застывшей ночи,
узкой длани не теряя,
выведи меня к заре…
***

"колискова"

...Милий хлопчику, спочинь-но, розчешу твої кучері,
поцілунки до вечері – то найкращий ліґумін,
тепла втома невагома, наче хмара чорнобрива,
чорнобривцями колише, тихо-ша, засніть, малі...
Попливемо сном, і  човник нас обох візьме на плечі,
гойда-гойда, ластів'ята, заморилися за день…
 
…і вночі – сплітати сіті з рук, і  ніг, і снів вабливих,
ніби рибки срібнопері, ротом на гачок пливти…
Сон його – сріблясті хвилі, сон її – то мушля тиші,
дотули до лона вухо – чуєш, як зітхає  Бог?
То чаїними слідами ходить їх любов-сновида,
шкіра місяця волога, океанна кров густа,
довга вервиця слідочків у пісках  безчасся ночі,
Не впусти руки вузької,
виведи мене у день…